Сергiй Седнєв: «Пiшов угору пiсля того, як спав тягар олiмпiйської вiдповiдальностi»

Сергiй Седнєв: «Пiшов угору пiсля того, як спав тягар олiмпiйської вiдповiдальностi» Іван Вербицький, «СПОРТглавред», 22.12.10 13:01

 Ставши головним відкриттям старту біатлонного сезону в світі, український біатлоніст думає про те, щоб поборотися за місце в трійці загального заліку Кубка світу. Старт біатлонного сезону для збірної України вийшов надзвичайно вдалим. На трьох стартових етапах Кубка світу українці п’ять разів здіймалися на п’єдестал пошани. В загальному заліку Кубка Валентина Семеренко займає п’яте місце в жіночому рейтингу, а Сергій Седнєв в чоловічому поступається тільки норвежцям Тар’єю Бйо, Емілу-Еґле Свендсену і Оле-Ейнару Бйорндалену. В чому причина такого стрімкого зростання результатів і чи зуміє Україна підтримати набраний темп після нового року? Відповіді на ці та інші запитання кореспондент «СПОРТглавреда» спробував знайти в розмові з Сергієм Седнєвим.

Сергію, пригадую нашу розмову трирічної давності, невдовзі після того, як ви вперше в кар’єрі стали призером на етапі Кубка світу. Тоді ви сказали, що витратили весь сезон, аби отямитися після тих навантажень, які випало перенести під час підготовки до Олімпіади-2006. Нинішній сезон – післяолімпійський. Але схожої втоми ні ви, ні ваші партнери по збірній, здається, не відчувають…

Ви праві. То при умові, що якихось суттєвих змін під час літніх зборів в порівнянні з минулим роком я не помітив. Обсяги тренувань, швидкісна робота, інтенсивність залишилися на тому рівні, який практикував попередній старший тренер чоловічої команди Микола Зоц. Віталіс Урбановічс, який змінив Миколу Миколайовича на цій посаді, поміняв небагато. Найперше, в поточному сезоні нам стало простіше в психологічному плані. Відповідальність за виступ на Олімпіаді накладала відбиток. Часто ми виступали з почуттям психологічного тиску. Почувалися відповідальними, в першу чергу, перед собою, адже кожен розумів, що Олімпіада – головний старт чотириріччя. Вважаю, позитивно вплинула на психологічний стан збірної (мій особистий – так точно) присутність під час зборів психолога. Ми відчули впевненість у собі. І це позначилося, найперше, на показниках при стрільбі.

 Проблем зі стрільбою у вас, в принципі, не було ніколи. Згадати можна хіба що три промахи на стійці під час індивідуальної гонки на Олімпіаді в Ванкувері…

Тоді вплинув той самий тягар відповідальності. Окрім розуміння, що то Олімпіада і ти маєш нагоду виграти медаль додався ще один нюанс. Спринт і гонку переслідування я провів без промахів. Це шість вогневих рубежів. Не промахнувся я й у стрільбі лежачи в індивідуальній гонці. Тому коли прийшов на «стійку» й там припустився відразу трьох «махів», то наче камінь з плечей впав.Зрештою, від провалу при стрільбі не застрахований ніхто. Багато чого залежить від самопочуття, загального рівня готовності. Оскільки зараз готові ми добре і немає такого, як у минулому сезоні, тягаря відповідальності, вдається однаково добре стріляти і бігти. Вважаю, що розвивати гарну швидкість нам багато в чому вдається за рахунок відмінної роботи змащувальників. Крім того, в чоловічій команді з’явився новий масажист. Все це дрібниці тільки на перший погляд. Насправді ці складові й дозволили домогтися успіху в першій частині сезону.

Кажуть, що позитивно вплинув на функціонування збірної й прихід на посаду виконавчого директора Федерації біатлону України колишнього тренера збірної Польщі Романа Бондарука…

В принципі, згоден. Я не знаю всіх нюансів, але цьогоріч у нас стало ще менше проблем з екіпіруванням, з інвентарем, з патронами, без збоїв проводилися тренувальні збори. Іншими словами, жалітися нема на що. Видно, тут є заслуга Романа Романовича (обширне інтерв’ю з Бондаруком читайте на «СПОРТглавреді» на цьому тижні – авт.).

Сергію, давайте спробуємо порівняти три стартових етапи світового Кубка. Що перенесли легше – остерсундські морози, гохфільценський снігопад чи вітер у Поклюці?

Важко було всюди. В Остерсунді біг обмерзлим, через що відчував себе скуто. В Гохфільцені через сніг було важко бігти й стріляти. В Поклюці постійно вітри. Не знаєш, що тебе чекає на вогневому рубежі. Треба постійно бути зосередженим і шукати додаткові резерви для концентрації.

 Тоді розкрийте таємницю, як вам з Олегом Бережним в індивідуальній гонці в Поклюці вже вдруге після 2007 року при повному завалі на стрільбі у всіх лідерів при мінімумі втрат на вогневих рубежах вдається ділити третє і четверте місце?

 Важко пояснити однозначно, чому саме в Поклюці мені вдається виступати так добре. Як правило, погода на стрільбищі там завжди вітряна. Через неї на вогневих рубежах не можуть опанувати себе основні фаворити. Ось і цього разу перед гонкою я розумів, що ідеальна стрільба гарантовано принесе місце на п’єдесталі. Трасу в Поклюці я вивчив дуже добре, знаю, де і на якій ділянці прискоритися, де краще «зекономитися». Річ у тім, що в Поклюці мені виходило добре виступати ще до 2007-го. Та й у минулому році там в індивідуальній гонці я був дев’ятим. Набутий досвід дозволив бігти так, щоб до стрільбища підходити з максимальною зосередженістю. А після того, як три і чотири промахи на одному рубежі зловили Свендсен і Бйорндален відповідно, завдання полегшилася ще більше.

Стосовно ж Бережного, то для нього ця траса також зручна. В 2007-му ми своїм третім і четвертим місцями здивували всіх. Тепер же для Олега то була перша гонка в поточному Кубку світу й він знову став четвертим. А в розмові зі мною лише віджартувався: «Знов ти в мене забрав медаль». А взагалі Олег дуже задоволений своїм виступом.

 В поточному заліку Кубка світу ви займаєте четверте місце. Націлюєтеся на боротьбу за потрапляння у трійку?

Напередодні сезону основним стартом року вважався чемпіонат світу, який відбудеться у березні в російському Ханти-Мансійську. Виходячи з цього був спланований весь процес підготовки. При цьому на Кубок світу конкретних завдань перед нами не ставили. Однак тепер, не виключаю, що плани можуть бути скореговані. Виступлю на найближчих етапах Обергофі і Рупольдингу, а потім буде видно, чи варто їхати на американські кубкові етапи до Лейк-Плесиду та Форт-Кенту. Попередньо в графік підготовки до чемпіонату світу вони не входили. Але якщо мені вдасться втриматися в лідируючій групі і після двох німецьких етапів, ймовірно, полечу виступати і за океан. Наскільки мені відомо, Бйо, Бйорндален і Свендсен пропускати американських етапів не збираються. Щоб не відстати від них, мабуть, буду виступати й я.

Бачу, ви поступово формуєте в собі лідерський менталітет…

Як вам сказати? По собі відчуваю, що такого відчуття, як було колись, вже нема. То коли розумів, що можу показати результат, починав хвилюватися, а наслідком цього ставали помилки. Зараз відповідальність теж є, але з’явився якийсь внутрішній спокій.

Завдяки успішним виступам у грудні вас включили до числа учасників Різдвяної гонки. З одного боку, це можливість заробити, але з іншого – додаткове навантаження...

Не в грошах справа. По-перше, брати участь у Різдвяній гонці на Auf Shalke в Гельзенкірхені престижно. Значить, нас визнали. Звичайно, це додаткове навантаження. Було б набагато простіше виїхати вже зараз разом з іншими представниками чоловічої збірної на базу в Тисовець і трохи відпочити там від серйозних стартів. Але плани змінилися. У Тисовець я приїду 24 грудня. Потім на два дні разом з Валентиною Семеренко полечу в Гельзенкірхен. Після Різдвяної гонки – назад до Тисовця, де пробуду до 2-го січня, тоді як інші збірники роз’їжджаються по домівках для святкування Нового року 29 грудня. З одного боку, звичайно, можна сильно не напружуватися і виступити в Гельзенкірхені в своє задоволення. Але ж проявити себе там престижно. Тому будемо битися за перемогу. В таких гонок своя специфіка, на них присутнє велике хвилювання. Розбігтися в тих умовах нема де, тому визначальну роль зіграє стрільба. Хто зловить менше штрафних кіл, то і переможе. Зазначу, що досвід таких гонок у мене вже є. Свого часу ми з Вітою Семеренко виступали на схожих змаганнях у Норвегії. Після прологу були третіми, а згодом я трохи на промахувався і в підсумку з 20-ти команд ми стали дев’ятими.

Під час торішньої Різдвяної гонки росіяни Ольга Зайцева і Максим Чудов не приховували невдоволення один одним через погану стрільбу. Робили це публічно…

Будьте певними, що ми з Валею через промахи не пересваримося. Ображатися один на одного через те, що сьогодні комусь не пішла стрільба смішно. Завтра ситуація може змінитися і той хто вчора стріляв ідеально, сьогодні теж провалиться. Ми маємо розуміти один одного, бо така специфіка нашого виду спорту.

Після Гельзенкірхена ви повертаєтеся в Україну напередодні новорічної ночі…

Святкуватимемо прихід 2011-го разом з дружиною й донькою в Тисовці. Зрештою, неважливо де. Головне – що в сімейному колі. Бо нерідко Новий рік ми святкуємо за кордоном.


Фото офіційного сайту Федерації біатлону України

sport.glavred.info